Тонка вуаль закрила небо,
Я чую крики воронів німих.
Чужі слова кричать «не треба»,
Та я не розумію тих чужих.
Далеко десь літають думи,
Я чую їх рідненький спів.
Мені не боляче,мені не сумно,
Мені ніяк. Ти ж так хотів?
А за вікном весна стукоче,
Вона прийшла і світ затих.
Найгірше – це дивитись в очі,
Коли одна серед чужих.